П`ятниця, 13.12.2019, 06:04 | Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | Мій профіль | ВихідВітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід















Історія села

Значні для села події

1.

У 1888 році  княгинею  Ольгою  Довгорукою у селі  був   збудований   спиртозавод   і  називався  в  той  час  Ольгинським (додаток № 11).  Керівником  підприємства  був  управляючий  Черешенським  цукровим  заводом, який  знаходився  на  відстані  18  км  від с. Криски. Основною  сировиною  для  виробництва  спирту  була  картопля, яка  вирощувалася  на  панському  полі. Основним  видом  палива  були  дрова  з  навколишніх  лісів, які  доставлялись  на  завод  найманим  гужовим  транспортом. Кількість  працюючих  на  підприємстві  становила  150 чол. Потужність  заводу  в  той  час  становила  200 дал  спирту – ректифікату  за  добу.

В  1933 р.  завод  був  переіменований  на  Крисківський  спиртовий  завод. В 1933-1935 р. була  проведена  перша  реконструкція. В  1958 р. була  впроваджена  напівперервна  схема  розварювання  сировини. 1971 р. увійшов  в  історію  заводу  як  рік  переведення  котельні  на  спалювання  рідкого  палива  замість  твердого. 1976 р. – рік  початку  автоматизації  цехів  заводу. 1982 р. – рік  початку  реконструкції  дріжджебродильного  відділення  з  доведенням  його  потужності  до  2000 дал/доба. 1984 р. – будівництво  станції  біологічної  очистки  стоків. 1987 р. – реконструкція  солодового  відділення. 1988 р. – будівництво  і  введення  в  експлуатацію  цеху  з  виробництва  рідкого  діоксиду  вуглецю  потужністю 7 т/добу. 1994 р. – рік  переведення  котельні  на  спалювання  газоподібного  палива. 1997-1998 р. – час  газифікації  житлового  фонду  заводу. З 1991 року завод працює не стабільно, бракує сировини та ринку збуту.

2.

В 1947 році на місці перезахоронення воїнів, які загинули в боях за наше село був споруджений дерев’яний обеліск. У 1958 р. Він був замінений сучасним пам'ятником. (Додаток № 8). Автори пам’ятника – скульптор Вороніна та архітектор Онищенко. В 1972 році поряд з пам’ятником побудовані дві меморіальні дошки з написом "Вечная память воинам-односельчанам, отдавшим жизнь за родину в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.». далі йдуть прізвища та імена загиблих. Всіх їх – 207, 17 із них по-звірячому замучені в період німецької окупації. Перед пам’ятником  покладена мраморна плита, де викарбувані імена воїнів, які загинули, визволяючи наше село: Норкін В.З., Бєгін М.Є., Гусєв М.Я., Єрашкін В.Г., Сушин Б.П., Бобров Л.В., Єршов О.С., Алмачов Г.В., Даументяров  Айтек, Тибилешвілі Г.О. Люди нашого села свято бережуть пам'ять про тих, хто віддав своє життя за рідне село. Біля пам’ятника завжди лежать квіти та вінки.

 Сучасний стан села

Станом на 2006 рік у селі налічувалося  жителів – 931, що на 147 чоловік менше, ніж у 1996 році. Якщо така тенденція зменшення кількості населення у селі буде продовжуватись і далі, то  десь у 2070 році село Криски повністю зникне. (Див. додаток № 12:Діаграма «Зменшення кількості населення»)

В центрі села, на високому пагорбі стоїть середня школа ( див. додаток  № 13; 14; 15;). Кількість дітей у школі  - 126 учнів, тоді як у 1970 році їх було 500. В школі працює 24 учителі, серед них  з вищою категорією  та   з першою кваліфікаційною категорією. Учні школи щороку приймають участь у районних олімпіадах і займають призові місця. В школі виходить  газета «Сорока», яка описує  всі шкільні події (див. додаток № 16). Школа в селі дуже старенька, потребує капітального ремонту. Збудована вона була у 1950-51 рр. серед її випускників є доктор філософських наук – Таранчук М.В.; кандидат технічних наук та лауреат Державної премії – Біжко М.П.; кандидат економічних наук – Ступак С.А.; є багато лікарів, військових, журналістів.  ( Додаток № 18)

В селі працює Будинок культури (додаток № 17), який у 2005 році був перейменований у Центр дозвілля для молоді. До послуг молоді тут більярдний стіл, телевізор, відео- та аудіо апаратура, тенісний стіл, ігрові телеприставки, шахи та шахмати. У вихідні дні проводяться дискотеки, святкові програми, концерти, КВК, ігрові, розважальні та інтелектуальні програми.

У Крисках є дві бібліотеки: сільська та шкільна.

        Священник Берец Василій щороку відправляє в церкві Різдва Пресвятої Богородиці всі релігійні свята. (Дод. № 9) Стало традиційним посвячення води на Хрещення, паски та писанок на Великдень, зілля на Трійцю, маку на Маковія, яблук на Спаса. Священник є гостем усіх громадських свят. Випускникам школи та ветеранам Великої Вітчизняної війни він традиційно дарує хрестики та іконки. Своє напутнє слово каже він і першокласникам. Вже стало добрим звичаєм вінчання молодих у церкві. Одним з найстаріших звичаїв у селі є храмове свято – 21 вересня. В село їдуть гості з усіх усюд: возами, мотоциклами, машинами, а то і пішки чи велосипедами. Господині щедро частують всіх своїх гостей.

Багато в селі є спортивних традицій, пов’язаних із футболом. Футбольна команда часто виїздить на ігри в інші села або приймає гостей у себе. На футбольному полі завжди людно, бо у команди багато вболівальників. Навіть взимку гра не припиняється, а лише перетворюється в міні-футбол.

Колишній  колгосп  став приватною агрофірмою ім. Шевченка. Вирощуються, в основному, такі зернові культури, як овес та жито, менше – ячмінь, пшениця, люцерна, кукурудза. Агрофірма давно перестала вирощувати кормовий буряк, картоплю, льон. В тваринництві значне місце займає розведення великої рогатої худоби.

Велике значення для села має спиртозавод. Завдяки йому в селі  є робочі місця. Основна продукція заводу – спирт етиловий, сивушне масло, вуглекислота. Сьогодні завод працює з потужністю 1600 дал  спирту  за  добу. На  підприємстві  діє  2  лабораторії. Для  виробництва  електроенергії  на  заводі є  свій  дизель-генератор  потужністю  299 кВт. Завод працює в три зміни.

Видатні постаті села

( Додатки № 19, 20, 21, 22, 23 )

1. Базилевич Григорій Дмитрович – народився 7 лютого 1889 р. в с. Криски. Сім’я жила бідно. В 1910 р. закінчує Київське піхотне училище і стає підпоручиком у військовій частині під м. Москва. В період першої імперіалістичної війни на Західному Фронті Григорій Дмитрович зближається з армійськими більшовиками і веде більшовицьку роботу. В жовтні 1917 стає членом більшовицької партії, добровільно вступає в Червону Армію і командує батальйоном московських червоногвардійців. Брав участь у обороні Царицина, займав ряд високих командних постів у Червоній Армії. На Дону одержує друге тяжке поранення. В серпні 1919р. в м. Саратові формує запасну армію, і скоро його призначають командуючим військами Донської області. Навесні 1920 р. стає командуючим Південно-Кавказьким військовим округом. Деякий час був особливим уповноваженим Раднаркому по обліку скарбів колишніх російських царів. В 1924 р. був помічником командуючого Московським військовим округом, а в 1925 р. – командуючим. В 1931 р. призначений секретарем комітету оборони при раднаркомі СРСР. На цьому посту в званні комкора він виконував завдання партії і уряду. В листопаді 1938 р. став жертвою культу особи. Реабілітований посмертно.

2. Щербонос Василь Пилипович – Народився у 1939 р. в с. Криски. Працював в обласному товаристві книголюбів. Багато років віддав журналістській роботі. Пише в основному лірику.

3. Громовий Петро Олександрович – Народився 7 листопада 1948 р.  в селі Криски в багатодітній сім’ї.  Навчався   в Крисківській середній школі з 1955р по 1965р. Вчився дуже добре. Після школи вступив до Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя на філологічний факультет. Працює в редакції газети «Деснянська правда».

4. Ступак Володимир Федорович  народився 30 грудня 1960 р. в селі Криски. Після закінчення школи навчався в Київському педагогічному університеті ім. Драгоманова по спеціальності географія-біологія. Спочатку працював у м. Чемер  викладачем географії, а потім був секретарем комсомолу Козелецького району. Служба  в армії закинула його у Хабаровськ в артилерійський полк, де був комсоргом полку. З 1986 року працював у Чернігові у обкомі комсомолу, потім був секретарем обласної організації РУХ, потім став її головою. Після розколу РУХу  - голова УНП  у Чернігівській області. Із літа 2005 р. по травень 2006 р. був депутатом Верховної Ради України. Член редакції газети «Сіверщина».

5. Горох Микола Прохорович – Керівник Комплексу переробки промислових і побутових відходів у м. Харкові, народився 4 січня 1942 р. в с. Соснівка Чернігівської обл.. Менського району (додаток № 19). З 1949 по 1956 р. навчався в Крисківській середній школі. В 1960 р. закінчив Шосткінський хіміко-технологічний технікум (Сумська обл.) , здобув спеціальність технік-механік і був направлений на завод «Харпластмас», де працював з 1960 по 1979 рік слюсарем-наладником обладнання, конструктором, механіком, замісником начальника цеху, замісником головного механіка заводу. В 1976 р. без відриву від виробництва закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом інженер-механік. З 1979р. по 1992 р. працював головним механіком Харківського заводу «Гідропривід». З 1992 р. по 1994 р. – замісник головного інженера цього заводу. З 1994 по 1997 рік – директор Харківського заводу «Хімічних побутових виробів». З 1997 року – керівник Комплексу переробки побутових і промислових відходів. Автор багатьох науково-практичних публікацій з питань промислової переробки відходів. Автор розробки і видання підручника для вищої освіти «Полімерні відходи в комунальному господарстві міст України». Старший викладач, доцент Харківського національного  університету ім. В.Н. Карабіна з питань «Система управління екологічного забезпечення проблем охорони навколишнього середовища»



Попередня сторінка Наступна сторінка